Рідний брат забрав дочку медикині ЗСУ до росії, відмовившись повертати дитину: "Я не розумію, як можна..."

Колишній бойовий медик бригади «Холодний Яр» Оксана Лебеденко підписала контракт із ЗСУ за місяць до повномасштабного вторгнення.

Як передає "Радіо Свобода", 24 лютого її 11-річна донька Єва опинилась окремо від матері – у Вовчанську на Харківщині.

Містечко окупували на початку березня, тому зв’язок з донькою мама-військова втратила, а потім отримала поранення на фронті. Коли вийшла на зв’язок з рідними, дізналась, що рідний брат без її дозволу вивіз Єву у Росію.

Оксана намагалась вивезти доньку на підконтрольну Україні територію, але прихильні до Росії родичі, каже, дитину не віддавали.

Під час окупації Вовчанська рідний брат Оксани Андрій отримав російський паспорт, розповідає вона. На відео одного з російських телеканалів, що висвітлювали видачу паспортів українцям на тимчасово окупованій території, чоловік радіє окупації, новому громадянству та співає гімн Росії.

Українські військові звільнили Вовчанськ 13 вересня. За 3 дні до того Оксана отримала поранення – контузію під час артобстрілу у Бахмуті і перебувала у шпиталі. Телефон згорів, тож зв’язатися з родичами вона не могла. А коли вдалось зателефонувати – виявилось, що доньки у звільненому Вовчанську вже нема. Каже: брат забрав її, свою сім’ю і виїхав у Бєлгородську область у Росії.

Андрій не хотів віддавати дитину, каже Оксана, тому вона написала заяву у поліцію, а також зв'язалась з волонтерами. Коли вдалось вмовити брата відпустити доньку в Україну – волонтери вивезли Єву і вже 17 грудня вона зустрілася із матір’ю.

Коли Єва та Оксана зустрілися, то довго плакали та обіймали одна одну, а коли матір намагалась заспокоїти доньку і запитала, чому вона плаче, Єва відповідала, що плаче від щастя. Зараз сім’я живе у селі на Полтавщині, у рідному Вовчанську жити небезпечно.

З рідним братом Оксана більше не спілкується, він купив будинок у селі у Бєлгородській області та проживає там із двома дітьми та дружиною.

«Мені важко з ним спілкуватися, я не знаю, про що з ним навіть говорити, – каже Оксана. – Дуже образливо, що це відбувається саме у твоїй сім’ї. Хочеться у них запитати, що з вами не так, що ви так розміняли свої цінності, Батьківщину. Я не розумію, як можна було так все кинути».