Поранені солдати годинами стоять у черзі за довідкою у полікліниці: боєць ЗСУ описав ситуацію
Поранені солдати без нижніх кінцівок годинами стоять у черзі за довідкою.
За його словами, поліклініка відчиняється о дев'ятій ранку, о сьомій тридцять тут уже людно. Пів на дев'яту в списках у реєстратурі вже був шістдесятим, у черзі до хірурга — тринадцятим. Електронної черги не існує. Там, де виписують документи ВЛК, моє прізвище опинилося під номером 502.
"Цей шматок паперу вимагає жорстока та невблаганна військова бюрократична машина. Я зі своїм прооперованим меніском на лівому коліні сперся на милицю та мовчки дивився за тим, що відбувається.
— Ви перший день? — не без іронії запитує молодий хлопець у добре пошитому тактичному костюмі болотяного кольору.
— Так.
— А я вже 21 день у черзі стою, у мене 8 лікарів!", - розповідає Мирослав.
"Заходжу до хірурга. Кладу на стіл виписку після операції. Він дивиться і каже: "Добре. Ось цієї та цієї довідки зробіть копії та візьміть фото 3х4. Тоді приходьте знову". Я аж побілів, це означає, що стояти доведеться спочатку. Знову пройти реєстратуру, щоб наново потрапити до "прохідних" списків, доведеться прийти вже в понеділок", - відзначив військовий.
Потім лікар за цей час виходить курити. За його словами, ті, що без кінцівок, під іншим кабінетом, стиснули зуби та стоять за своїм шматком паперу.
Після чого хірург оформив документи та відправив до Мирослава до наступного кабінету. Там він опинився в черзі — 502 (!), благо, у цьому списку прогалини. Не всі прийшли вчасно. Йому дозволили покласти свої документи на купку папок, які ось-ось понесуть на підпис.
"Зрозумійте, мене, як і решту, тут ніхто не лікує! Ніхто не оглядає! Тут немає діагностики! Є лише всемогутній підпис під папірцем. Потрібно щось міняти. Потрібна децентралізація. Не можуть усі бригади регіону везти бійців до одного закладу. Має бути спосіб удосконалити процес видачі довідки, зробити його електронним, як і запис на прийом. Забезпечити потрібну кількість медичного персоналу, розгорнути додаткові інформаційні стенди. Поставити кулер із водою і дати можливість виміряти тиск. Це елементарні речі, які потребують значних коштів.
До військових закладів по довідки приходять ті, хто пішов воювати за власним бажанням, але сюди потрапив мимоволі.
Для важких поранених потрібно більше поваги та простого комфорту. Тут навіть ліфт не працює, тому сходи з першого та на верхні поверхи нагадують спортивні змагання паралімпійців", - зазаначив Мирослав Откович.
Військовослужбовець не вказав конкретний заклад, але ситуація, за його словами, на жаль, є типовою.