Загарбники чи емігранти: як грузини реагують на росіян, що втекли до них від мобілізації

Коли сучасний російський цар посилив свою війну, оголосивши часткову мобілізацію, чергова хвиля тривоги прокотилася Грузією. Кожне слово, написане з цього регіону зараз, має бути про або на підтримку українського народу та його боротьби. Тому я – пише грузинський перекладач, драматург та письменник Давіт Габунія в своєму есе для The Guardian – занепокоєний і відволікаюся, щоб зосередитися на тому, як ми [грузини] бачимо цю жорстоку війну з Грузії, яка через історичні та геополітичні невдачі є південною сусідкою Росії.

Вторгнення в Україну відродило болючі спогади про війну Росії проти Грузії 2008 року. Травма від цього не настільки далекого минулого знову піднялася на поверхню в лютому і залишилася там. Нинішній уряд Грузії намагався це взагалі ігнорувати, ніби цього й не було.

Тисячі з нас вийшли на широкі демонстрації в Тбілісі та інших містах на підтримку України. Але уряд тримався обережно, дотримуючись ганебно обережних заяв і навіть не турбуючись про дипломатичні люб’язності щодо Києва. Замість цього він каже своєму народу у відповідь: «Чого ви хочете, війни?», маючи на увазі, що приєднання до санкцій проти Росії чи дії проти автоматично втягнуть Грузію також у війну.