Я тут не заради піару: Сашко Положинський у ЗСУ розповів про свій бойовий досвід

Служба українських зірок у ЗСУ привертає багато уваги, адже деякі люди переконані, що знаменитості йдуть в армію заради піару, не роблять нічого небезпечного і перебувають за сотні кілометрів від лінії зіткнення. Подібні забобони прокоментував Олександр Положинський - екс-лідер групи "Тартак", який нині є солдатом ЗСУ та служить у 47-му окремому батальйоні, інформує Апостроф.

У Facebook Положинський розповів про бойовий досвід, який здобув за три місяці служби. Також він розвінчав міф про "зірковий статус", який вирізняє його серед інших захисників України.

За словами Положинського, за три місяці у ЗСУ він навчився краще стріляти, як і раніше, погано кидає гранати, почав мінімально розбиратися в спорядженні, опанував військову термінологію і став трохи швидше заряджати магазини. 50-річний музикант поки може швидко бігати у повному екіпіруванні та погано чистить зброю. Але головне – Положинський побував на фронті під ворожими обстрілами.

"Був на фронті. Навіть не на нулі, а ще трохи далі. Фактично в напівоточенні, - пише він. - По мені валили цілеспрямовано. З різних видів важкого озброєння. Цілодобово. З перервами, звісно, інколи - з доволі тривалими, але прилетіти могло в будь-який момент дня і ночі. І прилітало. Багато. Один раз так, що довелося потім смертельно понівечені тіла двох моїх нових друзів вантажити в евакуаційне авто. Жахливий досвід. Та він мене не вивів з рівноваги. І за жодну мить мого перебування на фронті мені не соромно".

Популярність Положинського має низку плюсів: музикант визнав, що йому та його підрозділу дарують багато корисних та важливих речей – одяг, взуття, спорядження, автомобілі, продукти, медикаменти, засоби гігієни. Втім, є й мінуси, наприклад упереджене ставлення деяких людей.

"Хтось думав, а може ще й досі думає, що я тут заради піару. Ні, зовсім не заради нього. Є кілька важливіших і більш вагоми причин, - пише артист. - Хтось впевнений, що я тут в якомусь особливому "зірковому" статусі. Запевняю, всі "привілеї" чи "поблажки", які я тут маю, отримані мною не за попередні заслуги, і не завдяки моїм знайомствам у керівництві батальйону, армії чи держави, а сумлінним ставленням, відповідальністю, дисциплінованістю, обсягом зробленого, кількістю та якістю отриманих навичок і знань. І всіх заохочень, які я отримую, не більше, ніж у інших моїх військових колег, які прикладають стільки ж старань та зусиль, щоби бути кращими".

Положинський визнав, що він не найкращий солдат у світі, але став значно краще, ніж три місяці тому.

"Усі знання та вміння, які я тут отримую, лягають не на порожній ґрунт. У мене великий запас побаченого, почутого, прочитаного раніше, великий досвід спілкування з крутими воїнами та професіоналами у різних сферах і царинах нашого життя - наука, бізнес, політика, культура, спорт. Все це робить мене потенційно доволі крутим та ефективним у багатьох проявах армійського життя. А мене все ж часто сприймають лише як артиста, який пробує бути солдатом, - пише він. - Я вже не пробую, я вже є".

Положинський заявив, що хоча наша армія не ідеальна, в ній багато людей, які намагаються зробити її кращою - більш сучасною, ефективною, прогресивною та передовою. Також він подякував за допомогою українському народу.

"Без вашої віри та допомоги ми не впораємося. Тому що ми – це і ви. Тому будьмо разом. Пам'ятайте про це", – підсумував він.