The Economist: Путін - раб особливого російського фашизму

У Москві зараз найбільше має значення те, чого якраз бракує. НІхто не говорить відверто про війну проти України. Саме слово «війна» заборонене, і будь-які обговорення небезпечні. Єдина ознака того, що за тисячу кілометрів на південь йдуть бої, - це рекламні щити з портретами солдатів. Але все ж Росія в розпалі війни.

Схожим чином, у Москві ніхто не проводить факельні марші. Зображення знака «Z» у формі напівсвастики, які символізують підтримку війни, не часто можна побачити. Штурмовики не влаштовують погроми. А пристарілий диктатор Росії Владімір Путін не виступає перед натовпами захопленої молоді. Також він не закликає до масової мобілізації. Але все ж таки Росія в мертвій хватці фашизму, - пише The Economist.

Москва ховає війну за терміном «спеціальна військова операція». І рівно так само вона приховує власний фашизм за проголошеною кампанією знищити «нацистів» в Україні. Разом з тим, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер виявив дуже чіткі симптоми: «Люди часто сперечаються про те, що таке фашизм. Але сучасна Росія відповідає більшості критеріїв».

Кремль збудував культ особистості навколо Путіна, а також культ мертвих навколо участі СРСР у Другій світовій війні. Путінський режим прагне повернути втрачену «золоту еру», а також провести в Росії очищення цілющим насильством. До списку Снайдера можна також додати ненависть до гомосексуалів, зацикленість на традиційних сім’ях і фанатичній вірі в силу держави. Все це не нормально для світської країни з сильною анархістською жилкою і відкритими поглядами на секс. Зрозуміти, куди Росія під владою Путіна прямує, означає зрозуміти, з чого вона почала. Впродовж більшої частини його правління Захід вважав Росію мафіозною державою, яка керує роздробленим суспільством. Не можна сказати, що це було помилкове уявлення, але воно не повне. Десятиліття тому популярність Путіна почала випаровуватися. Він відреагував тим, що почав грати на фашистському мисленні, яке з’явилося після розпаду СРСР.

Все почалося як політичний розрахунок, але Путін опинився в пастці циклу образ, який далеко відкинув здоровий глузд. Кульмінацією стала руйнівна війна, яка, на думку багатьох, не повинна була статися взагалі, зважаючи на баланс ризиків і вигоди.

«Під путінською версією фашизму Росія стала на курс, який не знає шляху назад. Без риторики жертви і застосування насильства Путіну нічого запропонувати своєму народу. Для західних демократій цей невпинний марш означає, що поки він при владі, відносини з Росією будуть розірвані ворожістю і презирством. Дехто на Заході хоче повернутися до ведення справ у звичному режимі, щойно війна закінчиться. Але справжній мир не можливий з фашистською Росією», - пише видання.

Для України це означає, що війна буде довга. Мета Путіна - не просто захопити територію, а й знищити демократичний ідеал, який процвітає в сусідніх країнах і їхнє відчуття окремої національної ідентичності. Він не може дозволити собі програти. Навіть якщо буде перемир’я, Путін зробить все, щоб Україна зазнала краху, вдаючись до нового застосування грубої сили, якщо буде потрібно. Це також означає, що він буде використовувати насильство і тоталітаризм, щоб насаджувати свою волю вдома.

«Він не просто намагається знищити вільну Україну, а й веде війну проти найкращих мрій власного народу. І поки що він перемагає», - йдеться в статті.

Війна - це мир

Що таке російський фашизм? Словом на літеру «ф» часто легковажать. Воно також не має чіткого визначення. Але точно можна сказати, що це поняття засноване на відчутті винятковості і образах, це суміш заздрощів і розчарування, народжена приниженням. У випадку Росії джерело приниження - це не поразка у сутичці з іноземною силою, а страждання, завдані народу його власними ж правителями. Позбавлені свободи волі і залякані владою, росіяни шукають компенсації в уявній відплаті ворогом, на яких їм вказала держава.