Море гумору та тіні Крістіана Бейла: яким вийшов фільм "Тор: Любов і грім"

До українських кінотеатрів дістався "Тор: Любов і грім" - четвертий сольний фільм про скандинавського бога грому Тора Одінсона у виконанні Кріса Хемсворта. Загалом це вже 29 стрічка франшизи "Кінематографічний всесвіт Marvel" та передостанній фільм її четвертої фази, інформує Апостроф.

Стрічка новозеландського режисера Тайки Вайтіті вже встигла зібрати у світовому прокаті майже $600 млн і стала однією з найуспішніших у 2022 році. При цьому вона не позбавлена низки традиційних для кінокоміксів проблем.

Як і попередній фільм про Тора, четверта частина зосереджена на особистих переживаннях бога грому. Втративши батька, матір, брата та рідну планету він вирішує зосередитися на допомозі беззахисним світам разом зі своїм новим напарником Коргом та Вартовими Галактики. Для цього герой, який погладшав в останніх "Месниках", приводить себе у форму, медитує, безжально бореться, проте так само не може позбутися нестерпної самотності.

Так триває, доки він не отримує сигналу лиха від старої подруги по зброї Сіф. Вона попереджає, що Горр (Крістіан Бейл) має намір винищити всіх існуючих богів. Наступною його метою є Новий Асгард, яким керує Валькірія (Тесса Томпсон). Прибувши туди, Тор потрапляє в серце битви з монстрами і здолати їх йому допомагає... інший Тор.

Виявляється, поки Одінсон подорожував, його колишня кохана — всесвітньо відомий вчений астрофізик Джейн Фостер (Наталі Портман) — смертельно захворіла. У пошуках лікування вона вирушила в той самий Новий Асгард, де уламки старого молота Тора - М'єльніра обрали її як нового господаря. Тепер всій компанії - Тору, Коргу, Джейн Фостер і Валькірії - необхідно перемогти божевільного Горра і не дозволити йому влаштувати божественну різанину.

Новий фільм Тайки Вайтіті ввібрав у себе всі переваги попередньої частини та недоліки рядового фільму Marvel. Сюжет тут досить простий і розкривається нехитро - закадровий голос Вайтіті розповідає історії, які працюють як клей для ключових подій фільму. Саме з цих легенд глядач дізнається, як Тор прийшов у форму і чому вони в минулому розлучилися з Джейн. Іноді дії просто переходять одна в одну. Тор більше дуріє і говорить пафосні промови, ніж рухає історію вперед, а інші герої необхідні хіба щоб підкреслити деяку гротескність ситуації.

Однак чого у "Любові і грому" не відібрати, так це гумору та яскравості. Фільм, наприклад, зачіпає класичні міфи і вводить у дію Тангніостра та Тангрісніра — казкових цапів, які тягнуть колісницю Тора. Вайтіті не був би собою, якби не обіграв цей нюанс із притаманним йому почуттям чарівної абсурдності. Тому козли напевно змусять усміхнутися навіть найстриманішого глядача.

Аналогічна історія із Зевсом, якого грає Рассел Кроу. Він керує містом, населеним богами, у яких Тор та команда просять допомоги. Однак, як і більшість його підлеглих, Зевс стурбований лише ефектними появами та оргіями. При цьому виглядає божество карикатурним і смішним — ніби в одному персонажі поєднали полководця Максимуса з "Гладіатора" і Грандмайстра з "Тор: Рагнарок".

Все це кольорове безумство у прямому сенсі відтіняє Горр. Крістіан Бейл чудово увійшов до кіновсесвіту, створивши досить похмурого, хоча й органічного персонажа. Фанатично захоплений своїм бажанням знищити всіх богів, він буває справді страшним у деяких моментах. І, звичайно, дає гідний бій головним героям.

До речі, одна із сутичок з Горром — практично чорно-біла битва в його тіньовому лігві — стала чудовою окрасою фільму. Виконана майстерно і зі смаком, вона дозволяє насолодитися і потужністю оригінального Тора, і запалом Валькірії, і винахідливістю Джейн Фостер, яка кличе себе Могутнім Тором. Та й загалом із битвами та ефектами в "Тор: Любов і грім" немає проблем. Світи, навіть звичайний, земний Новий Асгард, хочеться розглядати, а битви переглянути ще раз.

Усі, крім останньої. Багато західних критиків уже відзначили — фінальний бій між Тором і Горром міг бути масштабнішим і епічнішим. Так, він закладає підґрунтя міфології Нового Асгарда, але іноді абсурдність Вайтіті грає з ним злий жарт: моменти, які мають налаштовувати на серйозний лад, здаються скоріше безглуздими. Загалом такий висновок можна зробити про весь фільм — яскравий, божевільний і смішний, він іноді йде надто далеко за межу безглуздого. Хоча, можливо, саме таким і має бути фільм про скандинавського бога грому у сучасному світі.

Як підсумок: за яскравість, гротескність, гумор та гру Бейла новий "Тор" отримує 7 М'єльнірів із 10.