Музей у Британії визнав давньоримського імператора трансгендерною жінкою

У текстах стверджується, що він просив називати себе не паном, а леді.

Музей Північного Харфордшира у Великій Британії вирішив застосовувати займенники «її» і «вона» відносно давньоримського імператора Елагабала. У музеї вирішили, що він насправді був трансгендерною жінкою, повідомляє ВВС, інформує ZN.ua.

Імператора Елагабала визнали трансгендерною жінкою

© BBC

Таке рішення було ухвалено після прочитання фрази в одному із класичних текстів. Згідно з ним, одного разу імператор сказав: «Не називайте мене паном, тому що я – леді».

У колекції музею зберігається монета із зображенням Елагабала, яку часто виставляють серед інших предметів у ЛГБТК+ колекції.

Марк Аврелій Антонін, більш відомий як Елагабал, правив Римською імперією всього чотири роки, з 218 до 222 рік нашої ери, коли його вбили у 18-річному віці. Але за цей короткий час він встиг стати доволі суперечливою фігурою, заробивши репутацію людини, відомої сексуальною розбещеністю.

Касій Діон, сенатор і сучасник Елагабала, написав у своїх хроніках, що імператор був одружений п'ять разів: чотири рази на жінках і один раз на Єрколі, колишньому рабі та візниці. Про цей останній шлюб він писав, що «імператора видали заміж, його назвали дружиною, коханкою та царицею».

Суперечки про гендерну ідентичність Елагабала точаться давно і часто поділяють вчених.

«Історики, записи яких ми використовуємо, щоб спробувати зрозуміти життя Елагабала, вкрай вороже налаштовані стосовно нього, і тому їхні слова не можна брати за чисту монету. Ми не маємо жодних прямих доказів від самого Елагабала з його власних слів. У римській літературі є багато прикладів того, як вказівки на женоподібність використовувалися як спосіб критики чи ослаблення політичного діяча. Згадки про те, що Елагабал носить макіяж, перуки та видаляє волосся на тілі, можливо, було написано для того, щоб підірвати авторитет непопулярного імператора», - заявила Шушма Малік, професор класичної літератури Кембриджського університету.

Вона також додала, що древні римляни знали про можливість зміни ґендерної ідентичності, і в літературі можна знайти приклади зміни займенників. Але така практика застосовувалася в міфічних та релігійних оповіданнях, а не для позначення реальних людей.