Верховний Суд Британії виніс важливе рішення на користь України у справі "боргу Януковича", яке перевертає акценти в справі

В середу, 15 березня 2023 року, Верховний суд Британії виніс проміжкове, але важливе рішення на користь України у справі "боргу Януковича". Про це повідомляє Міністерство фінансів України.

Суд визнав обгрунтованість позиції, про те, що України була змушена взяти на себе цей борг у 2013 році через загрозу застосування сили з боку Москви. І дозволив Україні здійснювати захист за повною процедурою у позові щодо єврооблігацій на 3 мільярди доларів, поданий Росією.

Це, як мінімум, означає, що до фінального рішення суду Україна не повинна сплачувати виплати за указаним боргом.

Крім того, суд визнав, що Україна має право висувати аргументи щодо обставин, в яких надавалася позика.

"Велика перемога справедливості та верховенства права. Постановивши це знакове рішення через більш ніж сім років після того як росія подала позов проти України до англійського суду, Верховний Суд, що є найвищим судом у системі судів Сполученого Королівства, цим підтримав позицію України, яку Україна вже заявляла багато років поспіль", - наголошують в Міністерстві фінансів.

Як зазначив суддя, що вів розгляд, позиція захисту України щодо примусу "є однозначно сильною", і "погрози Росії застосувати силу у 2013 році слід розглядати у контексті реального застосування сили у 2014 році".

Верховний Суд на цьому етапі не здійснював розгляд фактів незаконної війни Росії проти України, оскільки апеляційний розгляд "відбувався до повномасштабного вторгнення росії до України у лютому 2022 року". Але суддя Верховного Суду Лорд Карнват зазначив, що подальшу поведінку, яку продемонструвала Росія, неможливо ігнорувати.

Які аргументи заявляє Україна у вказаній справі

Це рішення не стало стало фінальним у низці судових баталій. Але стало ще однією перемогою України у справі, в якій наша держава зазнавала як проміжних поразок, так і проміжних перемог.

Так, у березні 2017 року Високий суд Лондона схвалив прискорений розгляд позову РФ до України щодо євробондів на 3 млрд доларів. При цьому суддя відкинув всі аргументи української сторони. У тому числі Суд зняв звинувачення з РФ в політичному тиску на Україну.

Проте Україна оскаржила це рішення в апеляційному суді Англії та виграла апеляцію. Суддя вирішив, що суд першої інстанції помилково не став розглядати аргументи української сторони. Відтак справу відправили на повноцінні слухання в рамках повноцінної процедури.

Позиція України полягала у тому, що:

- або випуск облігацій повинен бути визнаний недійсним з огляду на те, що його було здійснено внаслідок примусу, з дослідженням дій Росії у судовому порядку за повною процедурою у відкритому судовому розгляді

- або справедливим буде зупинити судове провадження, якщо англійський суд вважатиме, що не має можливості розглянути аргументи лінії захисту України.

На підтвердження своєї позиції, чому угода про запозичення, укладена в грудні 2013 року, була недійсною, і не підлягала примусовому виконанню, Україна наводила низку аргументів.

Серед них: порушення внутрішнього законодавства і встановлених українськими нормативними актами процедур під час випуску єврооблігацій, а також тиск з боку РФ протягом всього 2013 року з метою не допустити укладення Україною Угоди про асоціацію з ЄС.

Україна наполягала, що указана позика була одним з елементів загальної стратегії Росії зі здійснення агресії проти України.

Україна наводила докази військового вторгнення Росії на територію Автономної Республіки Крим та подальшої незаконної анексії півострова.

Окремо були перераховані дії РФ, спрямовані на дестабілізацію ситуації на сході України, факти підтримки в цьому регіоні сепаратистських осіб і військових дій.

Верховний Суд Лондона завершив слухання у справі "боргу Януковича" за 2,5 місяці до повномасштабного вторгнення Росії в Україну - 11 листопада 2021 року.

Зокрема, у ході останнього засіданні було заслухано пояснення України щодо того, що єврооблігації на суму 3 млрд доларів були випущені у грудні 2013 році внаслідок примусу, який здійснювала Росія.

Чому в Україні позику вважали недійсною

Нагадаємо, що це насправді була дивна за конструкцією позика від Росії.

20 грудня 2013 року, коли в Києві вже йшла Революція гідності, український Мінфін розмістив на Ірландській фондовій біржі облігації на 3 млрд дол. Їх відразу викупила Російська Федерація за рахунок коштів державного Фонду національного добробуту.

Це був перший транш з обіцяних Росією 15 млрд.

Ці гроші одразу назвали хабарем. Адже у той час середній відсоток за зовнішніми кредитами для України тримався на рівні 7–12%, але для облігацій, куплених Росією, купон становив лише 5% річних.

Де-факто позика була міждержавна, але оформлена як звичайний випуск цінних паперів, які може купити будь-хто. Міністр фінансів РФ Сілуанов на той момент пояснював, що євробонди є більш захищеним інвестиційним інструментом, ніж міждержавний кредит.

Гроші пішли на погашення зовнішніх боргів майже зразу (валюти вже в країні не було).

Слід визнати й те, що усі ці обставини не заважали вже новій українській владі справно обслуговувати цю позику аж до грудня 2015-го. Навесні 2014 року прем'єр Яценюк навіть публічно поцікавився у РФ, коли вона планує виділити другий транш з обіцяних 15 млрд. Тобто якийсь час уже нову владу "хабар" теж цілком влаштовував.

Інтриги питанню додавала участь України в програмі Міжнародного валютного фонду, котрий із трепетом ставиться до суверенних боргів і на той момент не співпрацював з країнами, що допустили по них дефолт. Оскільки борг виявився з незрозумілим статусом, визначити його мав саме МВФ. А він, вирішуючи це питання, постарався догодити всім і нікого не скривдити. Борг було визнано суверенним. Водночас самому собі фонд дозволив кредитувати країни, які не сплачують суверенних боргів. Утім, ця поступка не означала, що російський кредит Україні дозволили не виплачувати. І Фонд систематично нагадував Україні, що від прогресу в цьому спорі прямо залежить одержання Україною наступних траншів.

Ситуація змінилася докорінно після початку переговорів про реструктуризацію зовнішніх комерційних боргів України. Тоді Україна, яка розглядала борг як комерційний, запропонували приєднатися РФ до клубу приватних кредиторів.

Але Росія відмовилася, заявивши, що борг є суверенним, відповідно, умови його реструктуризації мають бути кращими, ніж у комерційних позик. І навіть умови озвучила - відмову від виплат 2015-го з наступною сплатою по 1 млрд протягом 2016–2018 рр.

В кінці грудня 2015 року Кабмін схвалив мораторій на виплату російського боргу в 3 млрд дол. У Мінфіні заявили, що як і раніше згодні на переговори для досягнення домовленості щодо реструктуризації боргу за облігаціями. В той самий час Росія пообіцяла подати на Україну до міжнародного суду.

Росія подала позов до високого суду Лондона проти України по стягненню боргу в 3 млрд доларів в лютому 2016 року.

Чи буде Україна платити за боргом

Слід згадати, що російський Мінфін святкував перемогу у цій справі вже авансом, тому що був упевнений, що "наведена відповідачем аргументація не витримує критики".

Натомість українська сторона затято зберігала мовчання, не коментуючи ситуації й не відповідаючи на інформаційні запити.

Було зрозумілим, що виплатити цього боргу державі-агресору Києву не дозволяє не стільки скрутне фінансове становище, скільки трагічні події останніх років і активна участь Росії в них.

Але Лондонський суд спирається на факти, а не емоції, тому ймовірністю того, що Суд стане на бік РФ у цьому спорі, була великою.

Тим часом Україна ніколи не сприймала цю ситуацію, надто трагічно. Адже навіть вигравши позов, кредитор одержить швидше іміджеві, ніж реальні дивіденди, на стягнення яких знадобляться як мінімум роки.

Єдиний, хто зможе змусити Україну виплатити 3 млрд дол, - це МВФ.

Росія, хоча була впевнена у своїй швидкій перемозі, теж усвідомлювала, що виконати постанову суду буде непросто. РФ навіть пропонувала МВФ включити в програму надання фінансової допомоги Україні умову про обов'язкове погашення боргу в 3 млрд дол.

Але у фонді залишалися до цих прохань глухими. Хоча МВФ і не переставав нагадувати Україні про важливість цього питання.

За загальним правилом, для того, щоб виконати рішення іноземного суду на території іншої країни, спочатку треба пройти процедуру визнання такого рішення й лише потім накласти стягнення на активи відповідача.

При цьому важливо пам'ятати, що майно держпідприємств не є майном держави. Складність цього процесу можна побачити на прикладі справи "Нога" проти Росії", що стала уже хрестоматійною. Швейцарська компанія "Нога" так і не змогла одержати від РФ присуджені 60 млн дол., хоча неодноразово намагалася стягнути майно на території інших держав.

Що ж стосується держактивів, то вони захищені доктриною імунітету держави. Тому для виконання рішення позивачеві необхідно буде знайти майно України, яке не було б захищене імунітетом, що є дуже складним завданням.

За інформацією Мінфіну, усе те мале, що було, захистили ще в 2016 році.

Та і якщо говоримо про борг у 3 млрд дол., то навряд чи РФ може розраховувати одержати стягнення в рамках одного виконавчого провадження, ініційованого в одній юрисдикції. Швидше за все, доведеться розпочати сотні таких процесів, що забере роки, якщо не десятиліття.

Тобто питання виконання рішення державою швидше політичне, ніж юридичне. Якщо майно, на яке можна накласти стягнення, відсутнє, то ефективно змусити державу виконати рішення юридичним шляхом практично неможливо.

Чому Україна навіть у випадку поразки у Високому суді Лондона має аргументи, щоб не платити борг, детальніше читайте в матеріалі Юлії Самаєвої - "Виграшна поразка".