Чому Грузії сказали «ні» щодо статусу кандидата на членство у Євросоюзі

Рішення Єврокомісії не надавати Грузії статусу країни-кандидата в ЄС спровокувало в центрі Тбілісі багатотисячну акцію під назвою «Додому, до Європи». На ній протестувальники вимагали відставки грузинського уряду, висунули йому ультиматум і дали на виконання тиждень, який закінчиться 1 липня.

Як пише видання «Медуза», професор міжнародних відносин Європейського університету у Тбілісі Георгій Мчедлішвілі стверджує, що Грузія випереджає Україну та Молдову за рівнем демократичних реформ, але останніми роками цей процес сповільнився, а також у країні знизився рівень свободи слова.

Зокрема, Європарламент висловлював уже стурбованість деструктивною роллю у політиці Грузії олігарха Бідзини Іванішвілі, який має контроль над урядом та його рішеннями, включаючи політично вмотивоване переслідування журналістів та політичних опонентів. Також Європарламент глибоко стурбований особистими та діловими зв'язками Іванішвілі з Кремлем, які визначають позицію нинішнього уряду Грузії щодо санкцій проти Росії.

Минулого року 66-річний Іванішвілі заявляв про звільнення з політики, проте він продовжує впливати на країну через довірених йому людей. Так, міністр закордонних справ Грузії Вахтанг Гомелаурі впродовж кількох років був його особистим охоронцем, міністр охорони здоров'я, праці та соціального захисту Зураб Азарашвілі працював начальником одного з відділів у банку Cartu, що належить Іванішвілі, а головний прокурор країни Шалва Тадумадзе був його адвокатом. Нинішній прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі і зовсім кілька разів згадувався як офіційний представник Іванішвілі у справі швейцарського банку Suisse Credit, з яким судився олігарх.

«Бідзіна Іванішвілі – російський олігарх. Він зробив все своє майно в Росії, і його головна мета - зберегти цей стан, залишити його недоторканним. Він розуміє, що єдиний шлях для досягнення цієї мети — залишитися в Грузії та продовжувати свій політичний курс», — пояснив ситуацію один із засновників руху «Ганьба» Нодар Рухадзе.

Згідно з заявою Єврокомісії, Грузії потрібно реформувати судову систему, прокуратуру та Вищу раду юстиції, надати незалежність Агентству боротьби з корупцією, провести «деолігархізацію», усунувши вплив власників капіталів на економічне, політичне та суспільне життя; забезпечити безпеку журналістів та вирішити деякі інші проблеми.

Міністр закордонних справ Грузії Ілля Дарчіашвілі після цієї заяви сказав, що країна розраховувала на більше. Глава уряду Грузії Іраклій Гарібашвілі назвав рішення Єврокомісії несправедливим, а керівник правлячої партії «Грузинська мрія — демократична Грузія» Іраклій Кобахідзе назвав рішення Єврокомісії не експертним, а політичним: на думку Кобахідзе, на нього могло вплинути географічне положення Грузії. Що це означає, Кобахідзе не пояснив.

Після рішення Єврокомісії, увечері 20 червня біля будівлі парламенту у центрі Тбілісі зібралися від 30 до 50 тисяч осіб. У руках вони тримали прапори Грузії та Євросоюзу. Декілька активістів у натовпі роздавали плакати розміру A4 з написом «We are Europe». Гімн Євросоюзу змінився гімном України, а згодом гімном Грузії. На величезному екрані серед площі чергувалися прапори ЄС, Грузії, України та Молдови.

На мітинг також прийшли десятки людей із плакатами проти Іванішвілі, поряд із зображенням, якого часто було фото Путіна. Серед людей, які прийшли на акцію до центру Тбілісі, також було кілька грузинів у майках з написом «Russia occupies 20% of my country» («Росія окупувала 20% моєї країни») та картою, на якій було виділено Абхазію та Південну Осетію. Серед проблем, про які говорили мітингувальники, називали і ситуацію, що погіршується, зі свободою преси в Грузії.

Під кінець мітингу активісти студентських та громадських рухів заявили про створення нового руху «Додому, до Європи», метою якого буде домогтися від влади країни виконання вимог ЄС. Акція завершилася ходою центром Тбілісі від будівлі парламенту до площі Європи. На шляху натовп скандував два гасла: «Сакартвелос гуамарджос!» («Хай живе Грузія!») та «Путін — ***** [мурло]!».

Рішення Європарламенту 23 червня призвело до цілої низки конфліктів між політиками всередині Грузії та за її межами. Під час свого виступу в парламенті прем'єр Гарібашвілі назвав рішення Єврокомісії досягненням грузинської влади, а депутат від опозиційного «Єдиного національного руху» Хатія Деканоідзе назвала його «рабом» та «зрадником».

Гарібашвілі також заявив, що депутат від партії "Лело - партнерство для Грузії" Саломе Самадашвілі їздила до Брюсселя і особисто просила не включати Грузію до списку країн - кандидатів на вступ до Євросоюзу.

Такі ж звинувачення він висунув українському депутату, голові фракції «Слуга народу» Давиду Арахамії. Останній звинувачення відкинув, наголосивши, що не був у Європі.

24 червня до грузинського парламенту знову прийшли десятки тисяч людей і виставили владі чіткі вимоги:

відставка прем'єр-міністра Іраклія Гарібашвілі, через дії уряду якого;

формування нового уряду, обраного на основі народного консенсусу, який візьме на себе зобов'язання виконати всі 12 пунктів угоди, підписаної за посередництва ЄС.

На виконання цих умов активісти відвели владі тиждень. У разі відмови вони обіцяли провести акції громадянської непокори.

«Мітинг 20 червня був наймасовішим в історії Тбілісі. На ньому ми зверталися не до уряду, а до ЄС. Але 24 червня Грузії, на відміну від Молдови та України, надійшла негативна відповідь, тому цього дня ми вимагали відставки уряду. Ми не віримо, що уряд російського олігарха Іванішвілі проведе усі необхідні реформи для вступу до Євросоюзу», - заявив співзасновник руху Нодар Рухадзе.