Діалог між фронтом і тилом: Павло Вишебаба та KOLA зворушили українців піснею-віршем "Доньці"

В перші місяці війни український захисник та поет Павло Вишебаба написав проникливий вірш "Тільки не пиши мені про війну" – відповідь доньці на запитання, про що писати йому на фронт. Тепер цей вірш став піснею, до якої приєдналася співачка KOLA, інформує Апостроф.

Композиція супроводжується зворушливим роликом, який опублікований на YouTube-каналі Вишебаби. На кадрах відео українські захисники читають рядки вірша побратима та показують на телефонах фотографії своїх дітей.

"Співачка KOLA створила приспів і тепер цей твір - діалог між фронтом і тилом - символ розставання рідних, який сповнений надії на зустріч. Військові та діти воїнів взяли участь у відео, подивіться обов'язково", - написав боєць ЗСУ в Instagram.

Зірка "Голосу країни" на своїй сторінці зізналася, що щаслива приєднатися до цього неймовірного вірша. Співачка подякувала воїну за запрошення, творчість та захист.

У коментарях під відео слухачі пишуть, що не можуть стримати сліз. Українці дякують Павлу та іншим воїнам за захист і можливість жити.

"Неможливо не плакати! Дякую вам до небес, наші Герої! Повертайтеся живими до своїх дочок та синочків!", "Плачу. Пишаюся бути українкою. Все що маємо зараз завдяки вам наші герої", "Плачу. Нехай кожен повернеться додому", "Скільки разів дивилася щоразу плачу. Дякую вам за те, що ви захищаєте батьківщину і ще встигнете створювати такі неймовірні речі", - пишуть користувачі мережі.

Vyshebaba & KOLA - Доньці (текст пісні)

Тільки не пиши мені про війну, розкажи, чи є біля тебе сад,
Чи там повзають равлики по в'юну, чи ти чуєш коників і цикад.
Як люди кличуть свїх котів у тих далеких-далеких від нас краях?
Те, чого найбільше би я хотів, щоб не було смутку в твоїх рядках.

Очі, мов той океан, і щоночі
Бачити їх - то є найдорожче.
Хай буде так, щоб кожна донька
Батька-героя свого обняла.

Очі дітей - океан, навіть мовчки
Знають усе, бо вже стали дорослі
Хай буте так, щоб кожне маля
З батьком-героєм обіймалося

Чи цвіте там вишня та абрикос?
І якщо подарують тобі букет, розкажи, як добре нам тут жилось,
Не розказуй, як бігла ти від ракет.
Перш ніж повернутися з чужини, запроси в Україну до нас гостей,
Ми покажемо кожному по війні, як ми вдячні за спокій своїх дітей.

Очі, мов той океан, і щоночі
Бачити їх - то є найдорожче.
Хай буде так, щоб кожна донька
Батька-героя свого обняла.

Очі дітей - океан, навіть мовчки
Знають усе, бо вже стали дорослі
Хай буте так, щоб кожне маля
З батьком-героєм обіймалося

"Тільки не пиши мені про війну" (Доньці") - вірш-відповідь на лист доньки Вишебаби, яка на той момент перебувала в евакуації за кордоном. Дівчинка питала тата, про що йому розповісти. У відповідь Павло написав поезію, де просить дитину не говорити війну, не розказувати, як вона тікала від ракет, а краще запросити до України всіх європейців, які прихистили родину Павла та інших українців, що були змушені виїхати через війну.

Вірш був написаний у травні і за лічені дні став популярним не лише в Україні, а й у всьому світі. Його текст переклали 16 мовами.