Люди тут або в лікарні, або мертві: як Мороко переживає наслідки землетрусу

Історія з ще одного невеличкого села в околиці Атлаських гір.

Перший житель Тафегахте, якого зустріли журналісти BBC, прямо оцінив руйнування, спричинені землетрусом у МароккоL

© скріншот відео BBC

"Люди в цьому селі або в лікарні, або мертві", інформує ZN.ua.

Піднявшись на вершину завалів, ми зрозуміли, що ніхто не міг вибратися звідси неушкодженим. Цегла та каміння цих традиційних будиночків неспівставні з потужністю цього землетрусу.

Дев'яносто з 200 мешканців тут загинули, а ще багато вважаються зниклими безвісти.

«У них не було шансу втекти. Вони не встигли врятуватися», — каже Хассан, який також пробрався під завали.

Хасан каже, що його дядько все ще похований під уламками. І нема надії, що його викопають.

Ні в кого тут немає техніки, щоб це зробити, і сторонні експерти теж не з'явилися.

«Аллах дав нам це, і ми дякуємо Аллаху за все. Але зараз нам потрібна допомога нашого уряду. Вони запізнилися, дуже запізнилися, щоб допомогти людям», — каже він.

Хассан додає, що влада Мароко повинна прийняти всі пропозиції міжнародної допомоги, але побоюється, що гордість може цьому завадити.

З іншого боку цієї крихітної спільноти ми бачимо, що, здається, кожен втішає одного чоловіка.

Ми дізнаємося, що його звуть Абду Рахман. Він втратив дружину і трьох синів.

«Наш будинок був там, нагорі, — каже він, показуючи на місце, де він колись стояв. Тепер це лише частина брухту. – Ви можете побачити білі ковдри та меблі. Усе інше зникло».

Абду Рахман каже, що після землетрусу він пробіг додому 3 км від автозаправної станції, де він працював. Інстинктивно почав кликати своїх дітей, його крики приєдналися до галасу інших, які робили те саме. Відповіді не було.
— Ми їх учора поховали, — каже він.
"Коли ми їх знайшли, вони всі збилися разом. Троє хлопчиків спали. Вони провалились разом із землетрусом".

У великому наметі біля звивистої гірської дороги, що сполучає село із зовнішнім світом, сидять разом десятки сімей.

З усіх боків лунає невтішний плач.

Ця остання хвиля горя спричинена тим, що з-під уламків дістали тіло 10-річної дівчинки Халіфи.

Це горе в найсильнішій формі. Одна жінка непритомніє, а інша падає на стілець і береться голосити.

Трагедія Мароко полягає в тому, що ця сцена розігрується від села до села, в кожному населеному пункті через Атлаські гори.

Традиційні громади, можливо, були задоволені тим, що були відокремлені від деякого тиску сучасного світу, але зараз, як ніколи, вони потребують сторонньої допомоги. Відчайдушно — і якомога швидше.