В Україні витрати на суди, з розрахунку на одного жителя, істотно нижчі, ніж у середньому в Європі

Кандидат юридичних наук Сергій Козьяков у матеріалі «Європа порівнює системи правосуддя: чи справді Україна пасе задніх?» спробував вмонтувати статистику звіту Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) за 2019–2020 рр. у контекст реформи українського правосуддя, яке намагається позбутися корупції і стати більш ефективним. У звіті CEPEJ наголошується, що без достатнього бюджету судова система не може виконувати свої основні функції, оскільки доступ до правосуддя має бути рівний для всіх громадян, і ці гарантії неможливо забезпечити без належного бюджету.

Однією з цілей Звіту про оцінку CEPEJ є опис та аналіз «бюджету, виділеного на систему правосуддя», як це визначено CEPEJ, а саме: бюджетів, виділених на суди, прокуратуру та безоплатну правову допомогу. Ці три елементи забезпечують основу для послідовного порівняння між державами і суб’єктами.

В Україні останніми роками надзвичайно посилилися дискусії між представниками законодавчої, виконавчої і судової гілок влади щодо обсягів фінансування судової системи. Три гілки влади перманентно не можуть домовитися навіть про загальні параметри та напрями фінансування. Саме тому методологія, реальні приклади окремих країн і висновки можуть бути корисними в Україні.

Козьяков пояснює, що держави (Україна також) витрачають кошти з бюджету правосуддя (і судової влади, зокрема) на основі своїх фінансових можливостей та політичних пріоритетів.

За його словами, в Україні витрати на суди, з розрахунку на одного жителя істотно нижчі, ніж у середньому в Європі.

Для прикладу, європейські країни витрачали в середньому майже 1,1 млрд євро на свої судові системи, що становить 79 євро на жителя (на 7 євро більше, ніж 2018 року) і 0,35% ВВП.

У середньому, 66% цього бюджету виділяється на суди, 24,5% — на органи прокуратури і 9,5% — на (безоплатну) правову допомогу. Швейцарія та Монако витрачають найбільше на жителя (217 і 199 євро), на відміну від Грузії (8,7 євро) та Азербайджану (9,6 євро), тоді як Чорногорія та Боснія і Герцеговина виділяють на судову система найвищий відсоток від ВВП (0,80 і 0,73%), на відміну від Норвегії (0,17%), Данії та Люксембургу (0,17%).

У 2020 році переважна більшість держав розширили бюджет, виділений на судові системи (в середньому на 8%). Найвище відсоткове зростання, в середньому на 12%, зафіксоване для бюджету прокуратури.

«В Україні витрати на суди, з розрахунку на одного жителя, становили 12,53 євро, на безоплатну правову допомогу — 0,5 євро, що істотно нижче, ніж у середньому в Європі», - зазначає автор.

На думку Козьякова, можна зробити загальний висновок, що європейські країни з вищим ВВП на душу населення інвестують більше на одного жителя в судових системах. І, навпаки, менш заможні країни виділяють більше бюджету у відсотках від ВВП, демонструючи значніші бюджетні зусилля для своїх судових систем.

«Це дає можливість країнам із другої групи гнучкіше діяти у бік збільшення або зменшення рівня фінансування судової системи, незалежно від підвищення рівня доходів населення», - пояснює автор.