Події в Україну ставлять перед світом питання: чи справді Київ виграє? — The Guardian

Ще тиждень тому геополітичну рівновагу в Україні можна було порівняти з цугцвангом — моментом у грі, коли будь-який хід, ймовірно, зіграє не на користь гравцеві.

Для Заходу, поки він готувався зібратися з іншими світовими лідерами на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку, здавалося, не було іншого варіанту, окрім як триматися. Про це пише Патрік Вінтур, один з редакторів видання The Guardian.

Навряд чи Захід може відступити у своїй підтримці України – на карту поставлено занадто багато. Занадто багато пролито української крові, витрачено занадто багато західних грошей, в тому числі 5 мільярдів доларів США (4,27 мільярда фунтів стерлінгів) на місяць лише для фінансування життєздатності української держави. Тільки США з початку війни витратили 15,5 мільярдів доларів.

Проте, якщо Захід продовжить свій план економічного тиску на Росію, Путін, який стає дедалі більш відчайдушним, напевно перекриє весь газ, що надходить з Росії: не лише той, що надходить через газогін Nord Stream-1, а геть усі трубопроводи. Враховуючи відмову виробників нафти з Саудівської Аравії та Ірану прийти на допомогу Європі та збільшити видобуток, мільйони європейських споживачів цієї зими ризикують замерзнути, або збанкрутувати.

Витрати на захист європейського електорату від зростання вартості електроенергії та газу зараз оцінюють у 500 мільярдів євро (433 мільярди фунтів стерлінгів). І це загрожує зруйнувати бюджети країн, адже Центробанки перебувають під тиском необхідності продовження підвищення відсоткових ставок для стримання інфляції на рівні 9,8%, що є найвищим показником за останні 25 років.

Хоча всі ці розрахунки нікуди не зникли, вони все ж були радикально змінені в результаті раптового контрнаступу українських військових. Західні офіційні особи обережні щодо переломного моменту, але Джастін Бронк з британського мозкового центру RUSI (Royal United Services Institute) вже заявив:

«Незалежно від того, скільки території відвоює Україна, перш ніж погода вплине не ситуацію для обох сторін, більше не може бути сумнівів, що вона здатна перемогти, якщо матиме належну підтримку. Аргументація про те, що Україні не варто продовжувати допомагати, тому що це затягує тупикову ситуацію, вже не працює. Перемога тепер очевидна і цілком імовірна».

Анналена Бербок, міністерка закордонних справ Німеччини, коментуючи під час перебування в Києві суботній контрнаступ, сказала, що це був «момент надії». Після наступних 24 годин просування українької армії, в німецькій політиці спалахнули запеклі дебати щодо прямого постачання їй важкого озброєння, включаючи танки Leopard. Аґнєшка Бруґґер, заступник голови фракції Зелених у Бундестазі, заявила, що необхідно використати усі варіанти такої допомоги, без жодних обмежень.

«Це вирішальні місяці для народу України та порядку на нашому континенті», — сказала вона.

Замість того, щоб пропонувати лише витратний тупик, у якому, за словами Владіміра Путіна, «європейське процвітання кидається в топку санкцій», західні лідери тепер можуть говорити про деокупацію України, і це вже не звучить, як фантастика.

«Цей контрнаступ показує, що ми можемо перемагати», — заявила посол України в США Оксана Маркарова.

Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен навіть дещо передчасно припустив, що осінь може стати «порою перемог». Якщо так, аналітикам доведеться вдатися до прогнозів щодо подальших жорстких, можливо навіть ядерних заходів, які може вжити Путін, аби запобігти власній поразці.

Але на даний момент шалена війна наративів не припиниться, в тому числі і наступного тижня в ООН, організації, котра сама значною мірою є маргіналізованою як орган через вето Росії в Раді безпеки. Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров буде загнаний в кут, якщо нинішні військові невдачі стануть більш очевидними, але його здатність відкинути всю критику і назвати чорне білим є легендарною.

Просування України також знервує Пекін, оскільки він обіцяв Росії безмежну дружбу. Як зазначає Річард Гаас, президент Ради з міжнародних відносин, «Китай мав на меті розділити Захід, але його союз із Росією зробив протилежне».