Партнери повинні змусити Росію, а не Україну, піти на поступки – Кулеба

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що будь-які спроби укласти мир з РФ віддавши частину українських територій, неодмінно призведуть до більш кривавої війни у майбутньому. Про це Кулеба написав у колонці для Politico.

За його словами, деякі з партнерів раніше намагалися тиснути на Україну, щоб вона була "конструктивною", тому що нам було важче сказати "ні".

"Попри всі вади Мінського процесу, Україна дотримувалася своїх зобов’язань. Разом із Францією та Німеччиною ми прагнули прозорого врегулювання та справедливого миру. Російський режим, у свою чергу, не виконав жодного пункту угод Мінськ-1 і Мінськ-2", – зазначив глава української дипломатії.

Разом з цим, наголосив Кулеба, оскільки Кремлю не вдалося досягти цілей повномасштабної агресії, він тепер намагається "перехитрити" Україну та міжнародне співтовариство.

"Останні заяви Росії натякають на бажання забезпечити нову "мінську" угоду, нову пастку для світу. Але Росія насправді хоче паузи, а не миру. Будь-який гіпотетичний "Мінськ-3" може мати лише один результат: ще більш криваву війну, яка торкнеться не лише України, а й затягне весь євроатлантичний простір і світ загалом. Повторення помилок не дасть кращих результатів", – підкреслив міністр.

Він закликав партнерів змусити Росію, а не Україну, піти на поступки.

"Якщо все міжнародне співтовариство займе тверду, консолідовану позицію, то у Росії не буде іншого виходу, як припинити вбивства українців і розпочати реальні предметні переговори. Об’єднана воля світу є ключовою для ефективної дипломатії та досягнення стійкого миру на багато десятиліть.

Крім того, я вважаю, що голосу Заходу недостатньо для вирішення глобальної кризи безпеки, викликаної війною Росії, і гарантування довгострокового міжнародного миру. Ми досягли переломного моменту, коли позиція держав Глобального Півдня може допомогти досягти цього результату. Доля дипломатичного розв'язання війни залежить від активізації та використання своєї ваги та впливу країн Азії, Африки, Близького Сходу та Латинської Америки. Важливий кожен голос і кожна країна, тому що в статуті ООН немає "великих" і "малих" держав, впливових і невпливових, чемпіонів і аутсайдерів", – додав Кулеба.