Законопроєкт «Про медіа» заточений під регулювання аудіовізуальних медіа й дещо ігнорує інші види – експерт

Минулого тижня Верховна Рада України прийняла в першому читанні проєкт закону «Про медіа», який став об’єктом критики дуже різних груп. Дати однозначну оцінку документа загалом неможливо, зазначив медіаюрист Інституту масової інформації Роман Головенко та у своїй статті для ZN.UA «Законопроєкт «Про медіа»: набір ризиків і можливостей» пояснив, які медіа регулює законопроєкт.

«Законопроєкт охоплює медіа, які наразі не регулюються в Україні і не мають статусу медіа. Зокрема, це онлайн-видання та медіа-сервіси на замовлення. Крім них, тим же законом, на думку законотворця, мають регулюватися преса, телебачення, радіо (а інформаційні агенції як категорія повинні перейти в статус преси чи онлайну). І в цьому проблема», - пише автор.

Головенко пояснив, що історія розробки цього проєкту охоплює майже десять років. Спершу він задумувався як нова редакція Закону України «Про телерадіомовлення». Чи можна було обійтися простими змінами до цього закону, як зазначив автор, питання дискусійне. За його словами, з одного боку, західний досвід показує, що можна жити за законами, розробленими ще в ХІХ столітті (з подальшими змінами й доповненнями). З іншого — в Україні серед тих, хто закон застосовує, мало хто вміє розглядати його як живий інструмент, не буквально. З часом у профільному комітеті Верховної Ради вирішили включити до сфери дії законопроєкту всі види медіа. Хоча на думку Головенка, базова структура документу все ж виглядає заточеною під регулювання аудіовізуальних медіа й дещо ігнорує інші види. І це один із тих пунктів, який викликає дискусію.

«Водночас очевидно, що онлайн-медіа потребують урегулювання на рівні закону. Тому що наразі вони регулюються лише загальними нормами щодо поширення недостовірної інформації, кримінально караних діянь тощо. Але, зважаючи на їхню зростаючу вагомість, існуючими законодавчими нормами дуже важко вирішити проблеми поширюваної окремими онлайн-виданням неякісної або й шкідливої інформації, участі в тіньовій економіці та іншого. Особливого ж бажання підпадати під регулювання немає ні з боку онлайнів, ні з боку преси», - додав автор.