Новий кордон Європи або Україна – більше не сіра зона – Foreign Policy

У 2000-х роках на Заході почало поширюватися негласне переконання: між рештою Європи та Росією буде сіра зона, що складається з країн Східної Європи, таких як Україна, Молдова та Білорусь, країни Південного Кавказу і, можливо, країни Західних Балкан і Туреччини також. Ці буферні держави мали подвійну мету: поклавши перерву в розширення НАТО та Європейського Союзу, вони дозволили обом організаціям, особливо останній, зосередитися на собі, а також (принаймні теоретично) заспокоїти Росію.

З 2005 року ЄС зіткнувся з послідовними конституційними кризами, кризами суверенного боргу, міграцією та пандемією, а також Brexit. Поринувши у них та занепокоївшись викликами, які дошкуляють його сусідам, ЄС втратив бажання розширюватися. Ніде це не видно так чітко, як на Західних Балканах, не кажучи вже про Туреччину.

Як ідеться у статті Foreign Policy, заморожування розширення ЄС і НАТО також означало піти назустріч Росії на півдорозі, враховуючи опозицію російського президента Владіміра Путіна щодо цього через нібито побоювання Москви щодо безпеки. Російська війна в Грузії 2008 року відбулася на тлі Бухарестського саміту НАТО, на якому було проголошено, що Грузія та Україна «стануть» членами. Спіраль подій, кульмінацією яких стала анексія Росією Криму та війна на Донбасі, почалася в світлі протидії Росії поглибленій та всеосяжній зоні вільної торгівлі між Україною та ЄС. Однак у жодному випадку ці рішення НАТО та ЄС не були попередниками розширення. Вони лише визнали – слабко – бажання буферних держав рухатися на захід.