Путін намагається відволікти усіх від очевидного: він програв — CNN

Президент Росії Владімір Путін робить все можливе для досягнення двох найближчих цілей. Метою Заходу має бути зупинити його. Таку думку в колонці для CNN висловлює двічі лауреат нагороди Deadline Club Award, кавалер французького ордена Почесного легіону Девід Андельман.

По-перше, він прагне відволікти свою націю від очевидного: від того, що він значно програє на полі бою і абсолютно не в змозі досягти навіть значно урізаних цілей свого вторгнення.

По-друге, Путін одночасно відчайдушно грає з часом, сподіваючись, що політичний годинник і настання зими в Європі вичерпають волю та енергію західних держав, які майже випотрошили його військово-промислову машину та знищили збройну могутність Росії.

Обидві сторони — Росія та Україна з її західними прихильниками — роблять усе можливе, аби закрутити гайки напередодні зими, яка врешті-решт може визначити, хто ж переможе в найтитанічнішому зіткненні сил у Європі з часів Другої світової війни. Варто детальніше поглянути на те, що відбувається зараз.

Енергетичні проблеми Європи

По-перше, це Захід і його здатність продовжувати підтримувати українську військову машину, яка довела свою ефективність у цій битві Давида проти Голіафа.

Ця здатність залежить від безлічі змінних: від наявності критично важливих і доступних енергоносіїв на майбутню зиму до народної волі в багатьох країнах із часто суперечливими пріоритетами.

У п'ятницю в Брюсселі держави Європейського Союзу погодили «дорожню карту» контролю над цінами на енергоносії, які різко зросли після ембарго на російський імпорт та різкого скорочення Кремлем поставок природного газу.

Це, зокрема, і надзвичайне обмеження для еталонного європейського газового торгового центру — Нідерландської газової біржі — і дозвіл газовим компаніям ЄС створювати картель для купівлі газу на міжнародному ринку.

Попри те, що залишаючи саміт, котрий «підтримав європейську єдність», президент Франції Еммануель Макрон, за його власним зізнанням, відчував ейфорію, він також визнав, що наразі існує лише «чіткий мандат» для Європейської комісії розпочати роботу над механізмом газової стелі.

Тим не менш, розбіжності залишаються: найбільша економіка Європи, Німеччина, скептично ставиться до будь-яких обмежень цін. Тепер міністри енергетики повинні обговорити деталі із Німеччиною, оскільки такі обмеження сприятимуть більшому споживанню, що є додатковим тягарем для обмежених поставок.

Корисні друзі Путіна в Європі

Усі ці розбіжності є частиною найзаповітнішої мрії Путіна. Різноманітні сили в Європі можуть виявитися ключовими для досягнення успіху з точки зору Кремля — неспроможності континенту домовитись про головне.

Німеччина і Франція вже сперечаються по багатьох із цих питань. Хоча Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц намагаються досягти згоди і навіть запланували телефонну конференцію на середу.

Новий уряд прийшов до влади в Італії. Перша жінка-прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні в суботу склала присягу і спробувала позбутися постфашистської аури своєї партії. Тим часом, один із її ультраправих партнерів по коаліції висловив глибоку вдячність Путіну.

Сільвіо Берлусконі, який сам чотири рази був прем’єр-міністром Італії, став фігурантом оприлюдненого LaPresse аудіозапису, який було зроблено на зустрічі прихильників його партії. На ньому він радісно розповідав про 20 пляшок горілки, які Путін надіслав йому разом із «дуже милим листом» на його 86-й день народження.

На таємно записаному аудіозаписі Берлусконі сказав, що він відповів на жест Путіна пляшками вина Lambrusco, додавши, що знає Путіна, як «миролюбну та розумну людину».

Інший провідний член правлячої італійської коаліції, Маттео Сальвіні, якого в суботу було призначено віцепрем’єр-міністром, під час кампанії заявив, що не хотів би, аби санкції проти Росії «завдали більше шкоди тим, хто їх вводить, ніж тим, по кому вони вдарили».

Водночас Польща та Угорщина, давні ультраправі однодумці, які об’єдналися проти ліберальної політики ЄС, котра, здавалося, була розрахована на зменшення їхнього впливу, тепер розійшлися в думках щодо України. Польща глибоко образилася на пропутінські настрої лідера популістів Угорщини Віктора Орбана.