The Economist: Росія обходить санкції проти її нафти в промислових масштабах

Через рік після початку російської війни проти України західні компанії, які колись домінували, відмовилися продавати, транспортувати і страхувати російську нафту. Але російську нафту почали продавати таємничі новачки. Замість Женеви вони базуються в Гонконзі або Дубаї. Багато з них ніколи не займалися нічим подібним в минулому.

Глобальна енергетична система стає більш розпорошеною, розділеною і небезпечною, - пише The Economist.

Потреба Росії в цьому альтернативному ланцюгу поставок, який з’явився після початку війни, стала особливо гострою 5 грудня, коли почав працювати один з пакетів західних санкцій. Він заборонив європейський імпорт нафти через морські шляхи, а також дозволив російським кораблям користуватися західними логістичними і страховими фірмами лише за умови, що їхній вантаж коштує менше 60 доларів за барель. Додаткові санкції проти дизеля і інших нафтопродуктів почнуть працювати 5 лютого. І це зробить нові канали збуду ще більш важливими.

The Economist поговорив з низкою посередників на нафтовому ринку, а також вивчив докази вздовж всього ланцюга поставок, щоб оцінити вплив санкцій і зрозуміти, що буде далі.

«На жаль для Заходу і на радість для Росії, ми з’ясували, що ця нова «тіньова» транспортна і фінансова інфраструктура надійна і велика. Замість того, щоб зникнути, сірий ринок готовий розширитися, коли новий набір санкцій почне діяти», - йдеться в статті.

Змінні відтінки сірого

Російський експорт відчув удар після першого «залпу» Європи в грудні. Однак, через два місяці він повернувся до рівня, який востаннє бачили минулого червня. Об’єми нафти в морях, які схильні збільшуватися, коли ринок застряє, повернулися до норми. Як і очікувалося, Китай і Індія приймають більшість барелів, які потрапили під ембарго. Однак, є й несподіванка: кількість вантажів з невідомою точкою призначення підскочила. Російська нафта, яку раніше було легко відстежити, тепер розповсюджується через тіньові канали.