Однозначної відповіді на питання, чи зрозумів світ трагедію «фільтрації» українців, немає

«Багатопрофільність» російської системи «фільтрації» цивільних громадян не має затьмарювати першочергову мету росіян. Принизливою перевіркою громадян вони запроваджують свою ідеологію. Ідеологію знищення права на існування всього українського, пишуть Олександр Клюжев та Олександр Неберикут у статті для ZN.UA «Окуповані. Як українців пропускають через фільтраційні табори», інформує ZN.ua.

Автори зазначають, що про україноненависницький підхід найкраще свідчать слова тих, хто пройшов саму «фільтрацію». Зокрема, мешканка Рубіжного Юлія Пустовіт розповідає: «...Питали про ставлення до української мови, наскільки нею спілкуєтесь, чи задоволена, що людей на Донбасі заставляли говорити українською… Вони нас звільняють від України».

«Так, за задумом російських нацистів, успішно пройти фільтрацію може той, хто відмовиться від країни свого народження, своєї мови, патріотичних почуттів і, по суті, від усього свого життя», – йдеться у статті.

Клюжев та Неберикут додають, що у поєднанні з гуманітарною політикою на тимчасово окупованих територіях РФ неприховано демонструє позицію: українці не мають права на існування.

«Садистські звірства і цілеспрямований процес «фільтрації» цілком можуть мати мету. Особливо якщо цією метою є заперечення самої концепції української державності в районах, які РФ зараз контролює, аби легше поглинути ці частини України», — ще в травні влучно охарактеризував політику Росії посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер. Про цю обставину російської «спецоперації» слід завжди пам’ятати тим, хто хоче миру з Росією за рахунок територіальних поступок України.

При цьому відповідаючи на питання, чи помітив світ трагедію «фільтрації» українців, автори зазначають, що і так, і ні.

«Світові медіа й політики говорять про злочинну практику росіян, але більшість констатує неможливість вплинути на ситуацію. Злочини вже стали буденністю. Є загроза, що їх сприйматимуть як неминучі наслідки війни. Важливо продовжувати шукати способів порятунку людей. Міжнародним організаціям — наполегливіше вимагати доступу до окупованих територій і вигнати державу-окупанта з солідних міжнародних інституцій, у яких після всіх злочинів вона не має права бути», – зазначають автори.

Вони також процитували очільника МЗС України Дмитра Кулебу, який до щорічної конференції ОБСЄ з питань безпеки сказав наступне: «ОБСЄ має зробити вибір: дозволити РФ руйнувати організацію або знайти спосіб призупинити її повноваження».

«Правоохоронні органи України мають продемонструвати високі стандарти документування і розслідування злочинів проти громадян, скоєних під час окупаційної «фільтрації». З цією метою слід створити реальну систему збору свідчень громадян, як усередині країни, так і серед українських біженців. Чиновникам варто чимшвидше зняти бюрократичні перепони перед поверненням українців із Росії. Головне — не сприймати злочини як буденність», – додали Клюжев та Неберикут.