В Україні спростували повернення обов’язкового техогляду з 2023 року: коли ТО все ж таки повернуть

Україна давно мала запровадити обов’язковий техогляд для приватних автомобілів через вимоги ЄС. Однак за умов війни це є недоцільним. До війни забезпечити проходження ТО для всього вітчизняного автопарку було складно технічно, пише Avtosota.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури не ініціюватиме повернення обов’язкового техогляду (ТО) для некомерційних легкових автомобілів до завершення воєнного стану. Навіть після закінчення війни на розробку та впровадження реформи буде потрібен час, оскільки винесена раніше на громадське обговорення редакція законопроекту, який передбачає повернення техогляду, вже не є актуальною.

Зобов’язання повернути ТО для всіх транспортних засобів Україна взяла на себе у межах Угоди про асоціацію з ЄС. Влада вже перевищила визначені європейськими директивами кінцеві терміни імплементації цієї норми, але в умовах війни повернення ТО було б невчасним та недоцільним рішенням, висловив думку експерт у галузі технічної сертифікації авто.

Ба більше, на його думку, повернути обов’язковий техогляд у 2023 році було б неможливо навіть за великого бажання – також внаслідок війни й без того неготова до збільшення кількості перевірок мережа сертифікованих техцентрів суттєво скоротилася.

Коли та чому Україна мала повернути обов’язкове ТО

З кінця листопада в українських ЗМІ вийшли кілька публікацій, в яких стверджувалося, що Україна, починаючи з 2023 року, поверне обов’язковий технічний огляд всіх транспортних засобів, скасований у 2011 році.

Таких висновків автори матеріалів дійшли на підставі норм Угоди про асоціацію з ЄС. Підтверджуючих заяв або навіть коментарів від чиновників після цих повідомлень не з’явилося. Але ще до війни, 5 квітня 2021 року, на сайті Міністерства інфраструктури було опубліковано законопроект з відповідними змінами.

Ані ухвалити, ані навіть внести документ на розгляд до Верховної Ради тоді не встигли. Однак теоретично кроки до цього могли бути відновлені будь-якої миті.

За роз’ясненнями щодо того, чи є реальні передумови для повернення техогляду вже у 2023 році, UBR.ua звернувся із запитом до новоствореного Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури (МГТІ) – відомства, яке об’єднало раніше відособлені Міністерство регіонального розвитку та Мінінфраструктури.

Як пояснюється у відповіді, підписаній заступником голови МГТІ Мустафою-Масі Найємом, опублікований у квітні 2021 року законопроект “отримав значну кількість зауважень від громадськості та профільних спілок”. Його доопрацювання на цей момент припинено через те, що під час воєнного стану діяльність відомства має бути сконцентрована на забезпеченні функціонування інфраструктури.

Опікуватися питаннями “реформування системи обов’язкового технічного контролю транспортних засобів в Україні Мінінфраструктури планує після завершення воєнного стану”, констатується у відповіді. Однак, крім військової агресії росії, відтермінування реформи має ще одну причину – можна дійти висновку з відповіді МГТІ.

Там пояснили, що спершу після підписання Угоди про асоціацію Україна, з-поміж інших директив і норм законодавства ЄС, зобов’язалася імплементувати норми директиви №2009/40. Її положення, зокрема щодо обов’язкового техогляду, мали бути впроваджені в українське законодавство для всіх без винятку транспортних засобів у країні за 5 років після ратифікації Угоди, тобто до 2019 року.

Однак у 2018 році вказану директиву скасували та її замінила ухвалена в 2017 році директива №2014/45.

«З огляду на це … уряд України схвалив оновлений план заходів щодо виконання Угоди про асоціацію вже з урахуванням необхідності наближення законодавства України до положень нової директиви 2014/45», – зазначається у відповіді.

Проте, за словами голови громадської спілки “Суб’єкти тестування транспорту на придатність до експлуатації” (СТТ) Ігоря Черненка, ані положення нової директиви, ані сам факт її ухвалення не вплинули на терміни, в які Україна мала запровадити обов’язковий техогляд для всіх ТЗ . Так само як для інших країн Євроспівдружності, перед Україною, яка підписала Угоду про асоціацію, стояло завдання запровадити ТО до 2019 року.

«Обидві директиви розписують особливості проходження техогляду, вимоги до обладнання, персоналу. Але засадничий момент – чи мають в принципі приватні легкові автомобілі проходити техогляд – визначено самою угодою про асоціацію. Тому ми, звісно, прострочуємо наші зобов’язання щодо впровадження техогляду», – сказав Черненко.

Втім, навіть якщо орієнтуватися на ухвалений КМУ оновлений план заходів щодо імплементації директив ЄС, кінцевим терміном для директиви №2014/45 там значиться 31 грудня 2020 року. Біля цієї дати стоїть примітка, що через порушення термінів їх продовжили. Але як саме – не вказано.

Ігор Черненко водночас визнає, що займатися запровадженням техогляду в умовах війни – не найкраща ідея. Новація точно ускладнила б життя автовласникам. Крім того, послуга з перевірки авто на придатність до експлуатації не була б безкоштовною, тож призвела б до зростання витрат населення.

Окрім Міністерства інфраструктури, повноваження реформувати систему автомобільного техконтролю покладено на Міністерство внутрішніх справ. Однак звідти також останнім часом не надходило пропозицій щодо повернення технічного контролю. На думку глави СТТ Черненка, на введення ТО можна чекати лише після закінчення війни, однак у будь-якому випадку не раніше за 2024-2025 роки.

Проводити техогляд не було б кому

Крім недоліків законопроекту, введенню техогляду й до війни перешкоджала недостатньо розвинена інфраструктура сертифікованих центрів з перевірки авто на придатність до експлуатації.

До війни ТО, який в Україні мають проходити комерційні легкові машини, вантажівки та автобуси, проводили близько 730 центрів, розповідав Черненко. У разі повернення техогляду для приватних легковиків цієї кількості не вистачило б, аби перевірити весь автопарк, що підлягав би перевірці.

Якщо орієнтуватися на законопроект Мінінфраструктури, в перший рік чинності ініціативи ТО мали б пройти приблизно 3-4 млн приватних автомобілів. За підрахунками Черненка, для такої кількості знадобилося б ще 2-3 тисячі працюючих центрів.

Після початку війни кількість центрів поменшала – частина з них закрилася через економічні труднощі, інші було знищено під час бойових дій, каже Черненко. Менше стало технічного персоналу в галузі, зокрема через перехід людей на військову службу. При цьому точних даних про те, скільки центрів продовжують роботу, глава СТТ не має.