The Economist: Санкції ЄС проти нафтопродуктів з Росії почали працювати, але не варто чекати великого ефекту

В грудні Захід взяв під приціл російські доходи від продажу нафти, запровадивши найбільший пакет енергетичних санкцій, який хоч колись запроваджували проти однієї країни. Європа, яка була найбільшим покупцем російських барелів через морські шляхи, заборонила імпорт такої сировини. Також ключовим перевізникам, кредиторам і страхувальникам заборонили обслуговувати продажі російської нафти іншим покупцям за виключенням випадків, коли сировину продають нижче встановленої «цінової стелі» на рівні 60 доларів за барель.

Минуло два місяці. І багато людей, схоже, думають, що встановлення цієї «стелі» було великим успіхом. Сьогодні, 5 лютого, почав працювати другий раунд європейських санкцій, який стосується дизеля і інших нафтопродуктів.

«На жаль, наші репортажі свідчать, що ця схема не дуже кусається. Груднева політика заборони і цінової «стелі» не скоротила продажі російської нафти», - пише The Economist.

Після певного затишшя, під час якого європейські фірми розбиралися, як дотримуватися нової цінової межі, поставки відновилися в старих темпах. Але тепер замість Європи нафту везуть в Китай і Індію. Російський експорт непереробленої нафти без урахування казахсько-російської суміші CPC становив 3,7 мільйона барелів на день впродовж чотирьох тижнів до 29 січня. І це найвищий показник з червня. Крім того, це більше, ніж у будь-який інший чотиритижневий період впродовж 2021 року.

Адвокати цінової стелі скажуть, що це доводить успішність підходу. Адже мета полягала в тому, щоб російська нафта все ще продавалася, зберігаючи стабільність глобального ринку, однак, за обмеженою ціною, щоб доходи Владіміра Путіна були меншими. Таким чином, вони стверджують, що «стеля» дає покупцям силу на переговорах. Довший експортний маршрут також підвищує ціну фрахту, змушуючи Росію компенсовувати витрати своїм клієнтам.