Росія вже чотири рази використовувала поставки нафти і газу для тиску на країни Євросоюзу

Деякі впливові представники Євросоюзу бажають не помічати того, що «хвіст крутить собакою», тобто російський енергоресурсний експорт до Європи визначає її політичну та економічну орієнтацію. Про це пишуть Михайло Гончар, Максим Алінов і Андрій Чубик у «Дзеркалі тижня. Україна».

«Підприємства Російської Федерації уже протягом кількох десятиліть на суто економічній основі щодня постачають нафту і газ на європейські енергетичні ринки… Ці поставки в ЄС ніколи не були інструментом політики. У часи «холодної війни» 1970–1980 рр. усе функціонувало так само, як і упродовж останніх тижнів… Тому за узгодженням майже з усіма країнами — членами Європейського Союзу я виступив за те, щоб не додавати до переліку санкцій постачання нафти і газу», — це висловлювання єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Еттінгера з інтерв’ю українській редакції «Німецької хвилі» є індикатором перемоги російської газократії над європейською демократією, цін над цінностями, безпринципності над принципами.

Разом з тим, Росія за останні роки вже сім разів використовувала енергоресурси та інфраструктуру як інструмент впливу на інші країни, у чотирьох випадках справа стосувалась членів Євросоюзу – Чехії та країн Балтії:

• відмова від нафтового транзиту через Латвію з 1 січня 2003 р. як акція помсти за нібито дискримінацію російської меншини;
• тимчасові обмеження поставок газу до Білорусі взимку 2004-го та 2006 р. як примус до передачі ГТС російському «Газпрому»;
• припинення постачання газу до України та ЄС взимку 2006-го та 2009 р.;
• припинення постачання нафти до Литви з липня 2006 р. як акція помсти за «неправильну» приватизацію Мажейкяйського НПЗ (на користь польської, а не російської компанії);
• блокування транзиту казахстанської нафти до Литви у 2006 р. задля недопущення конкурента в конкурсі на приватизацію Мажейкяйського НПЗ;
• енергетична блокада Грузії взимку 2006 р.;
• обмеження поставок нафти до Чеської Республіки у липні 2008 р. як превентивний «стимул» до відмови від розміщення елементів американської ПРО на території країни.

«Залишимо на совісті єврокомісара його висловлювання, що поставки Росією газу і нафти в ЄС ніколи не були інструментом політики. Щодо Старої Європи це так, але ж не може європейський чиновник не бачити, що для ряду країн вони вже давно перетворилися на засіб впливу, і лише питання часу, коли вони стануть таким інструментом і щодо Євросоюзу», – йдеться у публікації.