Верховний суд визнав тендерну змову «Колор С.І.М.» доведеною антимонопольниками (перелік ознак)

Касаційний господарський суд залишив без задоволення скаргу ТОВ «Колор С.І.М.» на висновки судів нижчих інстанцій щодо визнання недійсним рішення АМКУ від серпня 2016 року про накладення на компанію штрафу за тендерну змову. Про це свідчить постанова суду від 27 лютого.

23 серпня 2016 року Антимонопольний комітет України визнав ТОВ «Колор С.І.М.» та підприємицю Лілію Гереженівську винними у спотворенні двох тендерів 2014 року – від управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради щодо послуг з нанесення дорожньої розмітки у місті за 211 тис. грн та від аеропорту «Бориспіль» щодо придбання маркувальної фарби шести найменувань загальною вартістю 1,62 млн грн.

За антиконкурентні узгоджені дії переможець обох тендерів, ТОВ «Колор С.І.М.», отримало штраф у розмірі 638 тис. грн, а підприємець – 31 тис. грн.

Як встановили в Комітеті, учасники були пов’язані через ТОВ «Флорінг» (нині в стані припинення, раніше носило назву ТОВ СП «Фреш»), директором та головним бухгалтером якого від серпня 2012 року була Гереженівська.

Водночас, «Колор С.І.М.» володіло часткою «Флорінгу», а також виступало роботодавцем для ще одного співвласника цієї компанії – Йово Мікановича, який працював у «Колор С.І.М.» директором з розвитку. Крім того, у фірм була спільна юридична адреса – на вулиці Центральній, 38 у смт. Клевань Рівненської області. Тут же прописані інші пов’язані фірми – ТОВ «Композит Сервіс» та ТОВ «Фенікс».

Схема з додатку до рішення АМКУ щодо відносин між фірмами «Колор С.І.М.», «ТД “Колор С.І.М.”», «Флорінг», «Фенікс», «Композит Сервіс» та підприємиці Лілії Гереженівської

Антимонопольники з’ясували, що між підприємицею та фірмами «Колор С.І.М.», «Фенікс» і «Композит Сервіс» існували сталі господарські відносини, про що свідчили договори субпідряду та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту у період 2013-2014 років.

Також Комітет дослідив обставини спільної підготовки учасників до торгів. Так, Гереженівська отримувала витяги з ЄДРПОУ щодо себе та конкуруючої фірми, їхні тендерні пропозиції були схожими, деякі з документів – однаковими та містили ідентичні помилки, до того ж, вони пропонували фарби одного виробника («Колор С.І.М.») та діяли синхронно у часі.

Попутно антимонопольники зафіксували необґрунтоване завищення ціни пропозицій учасників. В результаті аналізу цін на фарбу з’ясувалось, що роком раніше аеропорт «Бориспіль» купував кілограм аналогічної білої фарби дешевше (на 33,7%), а того ж 2014 року МА «Київ» замовляв кілограм цієї ж фарби за ціною, нижчою на 14,6% . Також, попри більші обсяги замовлення, для Аеропорту суттєво подорожчав літр розчинника «Сигнакул-А» – на 24%, а світлоповертаючі скляні мікрокульки за рік зросли в ціні на 35%.

У суді компанія «Колор С.І.М.» наполягала на тому, що АМКУ не довів та не встановив фактів обміну інформацією між учасниками:

«Попередні судові інстанції залишили без уваги те, що Товариство і Підприємець не пов’язані між собою, а навпаки є конкурентами».

Разом з тим, у наступному пункті скарги фірма відмітила, що:

«АМКУ не довів, що пов’язаність була використана з метою узгодження учасниками своїх дій, зокрема, шляхом обміну інформацією».

Додатково скаржник зауважив, що Комітет не дослідив питання схожості пропозицій в оформленні, як наслідку попередньої спільної участі в інших тендерах, а щодо самої схожості, то АМКУ не з’ясував, як саме однаковість складання пропозицій вказує на узгодженість дій учасників. Крім того, антимонопольники, йдеться далі у скарзі, не встановили обставин отримання підприємицею витягів з ЄДРПОУ і для себе, і для конкурента.

Щодо цінового аналізу, то у «Колор С.І.М.» відмітили, що АМКУ не врахував чинників, які викликали зростання ціни на послуги з нанесення дорожньої розмітки та самої фарби, як от «курс Євро відносно гривні, інфляційні процеси, розмір закупівельних цін на сировину, умови поставки, тощо».

Дослідивши матеріали справи, Касаційний господарський суд вирішив, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про правомірність рішення АМКУ. Встановлені Комітетом обставини, пояснив суд, виключають змагальність між учасниками, що призвело до спотворення результатів торгів.

Щодо аргументів скаржника про те, що АМКУ не довів наявності необхідних фактів, не встановив причинно-наслідкового зв’язку, не дослідив повного кола питань і так далі, повідомив суд, то вони не можуть братися до уваги, оскільки «спростовуються встановленими та дослідженими фактичними даними, які наведені як у рішенні АМК, так і в судових рішеннях».

Нагадаємо, за даними ВДЗ, з 2008 року ТОВ «Колор С.І.М.» отримало держпідрядів на суму 160,43 млн грн. Після штрафу від АМКУ за змову влітку 2016 року, компанія продовжила отримувати незначні замовлення від бюджетників, підписавши з того часу договорів на 12,17 млн грн. Натомість з початку 2017 року почала вигравати значні фірма ТОВ «Хімія парк» (144,92 млн грн.), прописана у Клевані Рівненської області за однією адресою з «Колор С.І.М.». Її власниками є Анатолій Іващук. та серби Йово Міканович і Радомір Савіч, які раніше були засновниками самого «Колор С.І.М.».

«Колор С.І.М.» фігурує у кількох кримінальних справах, останній рух по яких зафіксований у 2015 році. Одну з них відкрили за зверненням директора фірми-конкурента ТОВ «Транс Лайн Груп». У заяві про злочин стверджувалося, що «Колор С.І.М.» вигравала тендери, діючи у змові з посадовцями «Київавтодору», Служби автомобільних доріг у Житомирській області, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Управління ЖКГ Рівненської міської ради. Далі, отримуючи бюджетні кошти, «Колор С.І.М.» начебто обготівковувала їх через фіктивні фірми.

Друга карна справа стосується розкрадання коштів КК «Київавтодор» при нанесенні дорожньої розмітки ТОВ «Колор С.І.М.» у 2015 році. За матеріалами слідства, компанія найняла виконувати отримане замовлення субпідрядників з числа інших учасників тендеру. Слідчі встановили, що нанесена в результаті дорожня розмітка не відповідала Держстандарту, оскільки не містила світлоповертальних елементів. Однак, згодом з’ясувалось, що у роз’ясненнях до тендерної документації замовник сам скасував власні технічні вимоги до розмітки у частині нанесення її з використанням світлоповертальних матеріалів (детальніше про оборудку тут).