Чи є злочином спроба вивести з-під арешту будівлю по справі про розтрату грошей ДПЗКУ Томіленка?

Я не юрист, тому дозволю собі поцікавитись у шановної публіки щодо наявності складу злочину у наступній історії.

На початку 2015 року Державна зерново-продовольча корпорація уклала угоду з ПАТ «Рокитянський комбінат хлібопродуктів» на поставку кукурудзи на 49,89 млн грн. Контракт був повністю оплачений ще 5 березня 2015 р., але держкорпорація зерна так і не отримала.

Виглядає так, ніби приватна контора екс-депутата Київської облради Юрія Бондарчука (голова наглядової ради фірми) кинула держкопорацію, яку тоді очолював Валерій Томіленко. Остаточне оформлення кидка мало оформитись через три роки. Саме тоді б сплив строк позовної давнини і ДПЗКУ просто б списало гроші, сплачені ні за що, і винних було б годі шукати.

Детективи НАБУ не дуже повірили у тупий кидок і наприкінці 2015 року порушили кримінальне провадження. ДПЗКУ відразу після цього заметушилось, почало судитись за повернення грошей, однак поїзд пішов і Томіленка заарештували по підозрі у розтраті державних коштів разом з директором «Рокитнянського КХП». Також 3 серпня 2016 року було арештовано нежитлове приміщення фірми по вул. Вокзальна, 222 у смт Рокитне Київської області з забороною на відчуження (щоб державі було що отримати від цієї контори, коли справа дійде до логічного кінця).

І ось цікавий епізод. Пару тижнів тому до суду звернулось таке собі ТОВ «Рокитнянське хлібоприймальне підприємство» з проханням скасувати арешт отого нежитлового приміщення. Ця фірма заявила, що ще 19 травня 2016 року купила його у ПАТ «Рокитянський комбінат хлібопродуктів», тобто ще до арешту будівлі.

Добре, що зараз реєстр нерухомості простий і доступний. Суд у ньому відразу з’ясував, що будівля у Рокитному продовжує залишатись у власності ПАТ. І клопотання ТОВ просто не задовольнили.

Однак зараз відкритий не тільки реєстр нерухомості, але й інші. І з них легко з’ясувати, що кінцевими власниками нового «псевдовласника» є інвестфонд «Мелон» і ТОВ «Грейнхолд» (за ними вже починається офшорний морок), які одночасно є кінцевими власниками і старого ПАТ, що і володіє будівлею.

Тобто справжні власники всіх цих фірм, які закриті у кіпрській «матрьошці» офшорів, просто хотіли перекласти арештовану будівлю з однієї кишені в іншу. І для цього заявляли до суду офіційне клопотання (на жаль у судовому рішенні не вказано, який саме папірець на підтвердження клопотання надавала фірма). Тож питання до фахівців: чи не є це якимся злочином? Наприклад, введення в оману, спроба шахрайства, нахабство сьомого левелу?

Ну і просто до відома для поціновувачів старих як світ, але все рівно елегантних схем. Експерт AgroReforms.ua Дмитро Сімашко розповів, що ця справа НАБУ стосується не тільки епізоду з «Рокитнянським РХП», але і того, що «ДПЗКУ маніпулювало цінами у 2014-2015 роках».

«Загальна схема була наступна – контракт укладали, коли ціни на ринку були досить високі, умовно 10 000 за тону і вносили повну передплату. А товар фактично поставлявся у сезон, коли ціни суттєво падали, наприклад 5 000 за тону, при тому, що ціни не корегувалися. Таким чином, постачальник товару фактично отримує додаткові вигоди, а ДПЗКУ – втрати. Юридично схема законна, а фактично – це викачування коштів», – завважив експерт.

Блог від: Юрій Ніколов